Здесь могла бы быть ваша цитата. © Добавить цитату
Кривая ухмылка женщины могла бы испугать парочку ежей, если бы в этот момент они глянули на неё © RDB
— Орубе, говоришь? Орубе в отрубе!!! © April
Лучший дождь — этот тот, на который смотришь из окна. © Val
— И всё же, он симулирует. — Об этом ничего, кроме ваших слов, не говорит. Что вы предлагаете? — Дать ему грёбанный Оскар. © Val
В комплекте идет универсальный слуга с базовым набором знаний, компьютер для обучения и пять дополнительных чипов с любой информацией на ваш выбор! © salieri
Познакомься, это та самая несравненная прапрабабушка Мюриэль! Сколько раз инквизиция пыталась её сжечь, а она всё никак не сжигалась... А жаль © Дарси
Ученый без воображения — академический сухарь, способный только на то, чтобы зачитывать студентам с кафедры чужие тезисы © Spellcaster
Современная психиатрия исключает привязывание больного к стулу и полное его обездвиживание, что прямо сейчас весьма расстроило Йозефа © Val
В какой-то миг Генриетта подумала, какая же она теперь Красная шапочка без Красного плаща с капюшоном? © Изабелла
— Если я после просмотра Пикселей превращусь в змейку и поползу домой, то расхлёбывать это психотерапевту. © Рыжая ведьма
— Может ты уже очнёшься? Спящая красавица какая-то, — прямо на ухо заорал парень. © марс
Но когда ты внезапно оказываешься посреди скотного двора в новых туфлях на шпильках, то задумываешься, где же твоя удача свернула не туда и когда решила не возвращаться. © TARDIS
Она в Раю? Девушка слышит протяжный стон. Красная шапочка оборачивается и видит Грея на земле. В таком же белом балахоне. Она пытается отыскать меч, но никакого оружия под рукой рядом нет. Она попала в Ад? © Изабелла
Пусть падает. Пусть расшибается. И пусть встает потом. Пусть учится сдерживать слезы. Он мужчина, не тепличная роза. © Spellcaster
Сделал предложение, получил отказ и смирился с этим. Не обязательно же за это его убивать. © TARDIS
Эй! А ну верни немедленно!! Это же мой телефон!!! Проклятая птица! Грейв, не вешай трубку, я тебе перезвоню-ю-ю-ю... © TARDIS
Стыд мне и позор, будь тут тот американутый блондин, точно бы отчитал, или даже в угол бы поставил…© Damian
Хочешь спрятать, положи на самое видное место. © Spellcaster
...когда тебя постоянно пилят, рано или поздно ты неосознанно совершаешь те вещи, которые и никогда бы не хотел. © Изабелла
Украдёшь у Тафари Бадда, станешь экспонатом анатомического музея. Если прихватишь что-нибудь ценное ещё и у Селвина, то до музея можно будет добраться только по частям.© Рысь
...если такова воля Судьбы, разве можно ее обмануть? © Ri Unicorn
Он хотел и не хотел видеть ее. Он любил и ненавидел ее. Он знал и не знал, он помнил и хотел забыть, он мечтал больше никогда ее не встречать и сам искал свидания. © Ri Unicorn
Ох, эту туманную осень было уже не спасти, так пусть горит она огнем войны, и пусть летят во все стороны искры, зажигающиеся в груди этих двоих...© Ri Unicorn
В нынешние времена не пугали детей страшилками: оборотнями, призраками. Теперь было нечто более страшное, что могло вселить ужас даже в сердца взрослых: война.© Ртутная Лампа
Как всегда улыбаясь, Кен радушно предложил сесть, куда вампиру будет удобней. Увидев, что Тафари мрачнее тучи он решил, что сейчас прольётся… дождь. © Бенедикт
И почему этот дурацкий этикет позволяет таскать везде болонок в сумке, но нельзя ходить с безобидным и куда более разумным медведем!© Мята
— "Да будет благословлён звёздами твой путь в Азанулбизар! — Простите, куда вы меня только что послали?"© Рысь
Меня не нужно спасать. Я угнал космический корабль. Будешь пролетать мимо, поищи глухую и тёмную посудину с двумя обидчивыми компьютерами на борту© Рысь
Всё исключительно в состоянии аффекта. В следующий раз я буду более рассудителен, обещаю. У меня даже настройки программы "Совесть" вернулись в норму.© Рысь
Док! Не слушай этого близорукого кретина, у него платы перегрелись и нейроны засахарились! Кокосов он никогда не видел! ДА НА ПЛЕЧАХ У ТЕБЯ КОКОС!© Рысь
Украдёшь на грош – сядешь в тюрьму, украдёшь на миллион – станешь уважаемым членом общества. Украдёшь у Тафари Бадда, станешь экспонатом анатомического музея© Рысь
Никто не сможет понять птицу лучше, чем тот, кто однажды летал. © Val
Природой нужно наслаждаться, наблюдая. Она хороша отдельно от вмешательства в нее человека. © Lel
Они не обращались друг к другу иначе. Звать друг друга «брат» даже во время битв друг с другом — в какой-то мере это поддерживало в Торе хрупкую надежду, что Локи вернется к нему.© Point Break
Но даже в самой непроглядной тьме можно найти искру света. Или самому стать светом. © Ri Unicorn
Бесконечное путешествие |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Бесконечное путешествие » Фэндомы » [R, Christian mythology, modern-AU] Ми помічали й мовчали
[R, Christian mythology, modern-AU] Ми помічали й мовчали
время действия: 2021 рік
место действия: батьківський дімописание эпизода и отступления от канона:
Чергова сварка під батьківським дахом. Цікаво, наскільки може увартися терпець Адаму сьогодні? Боже, як же це все остопизділо Каїну! Що про це все думає Авель?
[nick]Каїн[/nick][status]перший грішник[/status][icon]https://data.whicdn.com/images/145857814/original.gif[/icon][sign]--[/sign]
Смачні, майже святкові страви, як завжди щедро наготовлені Євою, холонуть позабуті перед напівголодними домочадцями. Шматок не лізе Авелеві в горло, поки він понуро жує, сидячи тихіше трави та ніби намагаючись щезнути, стати непомітним, зникнути з батьківських очей.
Та мовчанка не спрацьовує, ба навпаки: ніби втомившись від гучних лайок та сперечань, Адам укотре ставить молодшого у приклад, а синові хочеться провалитися під землю.
— Тату, будь ласка, припини, — напівголосно буркоче він, — Я ще навіть не спробував, а не помиляється той, хто нічого не робить.
Це... Виявляється помилкою.
Хлопець ніяково затикається, жалкуючи, що відкрив рота, адже реакція батьків ясно свідчить: він тільки-но підкреслив контраст між братівським гонором та власною покірністю, і хоча сам він стидається цієї різниці, в очах Адама та Єви вона додає балів саме йому. Авель нервово прикушує губу і вирішує, що краще йому і надалі мовчати, і в той же момент у нього з'являється ідея.
Авель добре вивчив брата. Авель знає, чого йому варто прохати грошей у батька, з яким він не дуже ладнає та майже що не конкурує. Каїн приховує біль спочатку за раціональністю, потім за скипаючим у відповідь на закиди гнівом — та молодший розуміє, що його гордий сиблінґ знаходиться у розпачі. І молодшому майже серце болить бачити любимого брата в такій потребі та чути жорстку відмову Адама.
Гроші, видані батьком ще рік тому, так і "припадають пилом" на банківському рахунку, а мізерний відсоток навряд чи навіть покриває інфляцію. Єва тішиться із другого сина, пишається його нібито терпінням. Він кмітливий, він розумний, він вчиться на відмінно у фармацевтичній академії, не розпорошуючи увагу на завчасні стартапи. Їй і невтямки, як наростає поволі тривога, ба навіть жах її зразкової дитини із наближенням випуску, і справа тут зовсім не в захисті диплома. Він не знає, що робити не те що з грошима — із власним життям, і раптовий намір покрити борги Каїна приносить полегшення і таємну радість не тільки як спосіб підтримати брата. Перенапружені плечі розслаблюються, і з коротким видихом парубок починає наминати їжу зі значно більшим апетитом.
[ava]http://forumupload.ru/uploads/0014/0c/7e/861/778092.jpg[/ava][nic]Авель[/nic][sta]отрутне коріння[/sta]
Отредактировано Tantal (2021-02-12 22:42:19)
Головний біль був вічним супутником Каїна на подібних сімейних застіллях, але цього разу він був спричинений не тільки тим, що батько в сотий (бодай не в тисячний) раз відкритим текстом зрівняв його з землею. Дякувати Богу, що в цей раз хоч не з лайном, ото був би фулл хауз. Його просто роздирало від люті на цього чоловіка, який ніяк не може втямити собі, що його син виріс і вже не вийде поставити його у куток, або відшмагати ременем. Це Авелю ніколи не перепадало на горіхи від старого. Він же любий син, в якого дивно як не б’є ще світло з усіх можливих отворів. Можливо, якби батьки любили їх однаково, із самого початку не робили такого розділу між ними, то і з Каїна щось вийшло. З появою молодшого, його щасливе дитинство, в принципі, й закінчилось (перетворилось на постійні спроби привернути до себе увагу). І найгірше з цього було те, що Авель, при всій своїй «святості» і насправді був таким. Він же навіть не прикидався ніколи, завжди був відкритим до брата, ніби не помічаючи, як того жеруть ревнощі до батьківської любові.
Адам знову і знову (невже, йому це абсолютно не набридає?) нагадує Каїну, як він усе майстерно просрав, що він паршива вівця у його родині, що йому соромно мати такого сина. І, можливо, якби у хлопця було трохи більше клепки у голові, то він змовчав би. Ну не дав старий грошей, він би впорався, щось придумав, це не кінець світу. Звичайно, дуже боляче, що тебе сприймають виключно як того, хто використовує власного батька, але ж йому усім свої виглядом показують, наскільки він не відповідає цьому суспільству. Але ця сакральна фраза про ідеальність його брата знову повертає його у дитинство, коли весь всесвіт крутився навколо Авеля, викинувши за поріг його. І червона пелена злості просто стягує очі, і він кричить, волає прямо у обличчя Адаму:
- Так якого біса ти все ще запрошуєш мене на цей фарс? Якщо я такий покидьок для тебе, тату. Боїшся, що хтось дізнається, що ти не зміг впоратися з власною дитиною? – він випростався, швидко відсунув стілець, що той аж падає. Єва здригається, переводячи злякані очі від чоловіка до сина, не наважуючись хоч якось втрутитися, поки Адам з неприхованою ненавистю дивиться на Каїна.
- Негайно сів на своє місце, щеня, - в голосі Адама сталь, та видно, що терпець майже уривається, і він готовий також встати і показати, хто в домі господар.
- Щеня вже давно виросло, і, ти не маєш ніякого бісового права вказувати мені, де моє місце, - виокремлюючи кожне слово майже сичить Каїн і виходить зі столової, прихопивши лише свій келих.
На свіжому повітрі тераси йому стає трохи легше. Доставши з кишені пачку цигарок (о, він пречудово знає, що це ще більше розлютить батька, проте йому абсолютно пофіг на це) він вибиває одну і прикурює, випускаючи у вечірнє небо тонку цівку диму. Голова досі болить, але він цілком задоволений собою. Хлопця не засмучує, що батько не погодився йому навіть позичити. Каїн з самого початку знав, що так і буде (так траплялося майже кожного разу), та мізерна надія в нього все ж була. Але ні, і в цей раз старигань не відмовив свої звичці, ще й пройшовся по болючому, тож вивести його з себе була хоч мала та приємна помста за це все.
Він не одразу почув тихі кроки за своєю спиною, пірнувши з головою у себе і роздуми с приводу сцени, що щойно відбулася.
- Прийшов переконати свого блудного брата, що він перегнув цього разу? - не повертаючись він кинув Авелю, бо хто ж ще міг це бути. Мати вже, напевно, виносить десерт. У неї ж усе моє бути за планом, хоч би світ уже стояв на порозі апокаліпсису.
[nick]Каїн[/nick][status]перший грішник[/status][icon]https://data.whicdn.com/images/145857814/original.gif[/icon][sign]--[/sign]
Ауч, дідько.
Ніби навмисно, батько знов ткнув Каїну в найболючішу мозоль, і Авель аж болісно примружився від неминучого очікування яскравої реакції — за мить до вибуху.
[indent]Авелеві соромно. Соромно за себе, соромно від того, що не знає, як, або не вміє втручатися так, щоб не поглибити сварку та існуючу неприязнь. В глибині душі він розуміє, що єдиний спосіб розірвати остогидле коло порівнянь — почати бунтувати самому, стати в батьківськіх очах таким само нечемним, як брат, або бодай не набагато ліпше. Тільки так він виразить і свої почуття, та енергії на цей протест немає.
І без того сутулий, молодший мимоволі знов трохи втягує голову в плечі та квапливо ковтає, майже не відчуваючи смаку.
— Ти до нього несправедливий, тату, — шелестить Авель, коли за братом вже гуркнули двері. От і увесь протест, на який спромігся. — Вибач, мамо, — кидає винуватий погляд і ледь торкається плеча, проходячи повз з напівпустою тарілкою — бо ж інакше вона не сяде спокійно, доки сама не прибере. Залишає біля мийки, і тоді тільки прямує за Каїном.
— Прийшов переконати свого блудного брата, що він перегнув цього разу? — як завжди іронічно наперед захищається той. Навіть не озирнувся, і Авель знає, що крутого він не строїть.
— Я ж не мама, — беземоційно відгукується, стаючи поряд. — Мені ці розмови також не подобаються. — І поки Каїн не роздратувався знов, швидше продовжив:
— Слухай... — Молодший трохи заходить наперед і проникливо зазирає в карі очі. Давно між ним з братом не бувало відвертості, тож кинути ідейку ніби між іншим не піде. — Візьми мій внесок. Якщо зумієш за пару років відбити, ніхто і не дізнається. А ні — то так тому й бути.
[ava]http://forumupload.ru/uploads/0014/0c/7e/861/778092.jpg[/ava][nic]Авель[/nic][sta]з надією[/sta]
Отредактировано Tantal (2021-04-20 23:48:28)
Вы здесь » Бесконечное путешествие » Фэндомы » [R, Christian mythology, modern-AU] Ми помічали й мовчали
